Лiкар.iнфонд

Лiкар.iнфонд
Home / Профиль пользователя Дмитро_Кошляк / Хто працює в дитячих будинках?

Дмитро_Кошляк

РЕЙТИНГ: 1486

Хто працює в дитячих будинках?

08 April 2012, 18:26
Я вже довгий час відвідую сирітські заклади і майже одразу почав помічати реакцію дітей на персонал. При появі декотрих вихователів діти можуть швидко замовкнути і забитись в куток, при появі інших – навпаки крутяться як курчата довкола квочки. При чому ані перші ані другі якихось особливих нестандартних методів виховання не показували. З плином часу я почав помічати деталі виховання. 
В результаті моїх спостережень, я зрозумів, що у таких от закладах працюють два типи людей: подвижники та ті, кому більше нема де працювати. І останніх, нажаль, не дуже мало. 
Подвижники в дитячих будинках – це ті люди, які, незважаючи на мізерну зарплату, віддають все своє життя роботі з дітьми-сиротами. Ці люди співчувають кожній дитячій долі і дуже часто проводять сиріт по їхньому життю, не вимагаючи нічого взамін. Зазвичай, це віруючі жінки, які в своїй діяльності вбачають не лише роботу та виконання вказівок зверху. Це щось більше. Вище. Духовніше. Майже щонеділі можна побачити вихователів, що йдуть до церкви на недільну службу та за руку разом із собою ведуть 3-4 діток з сиротинця. Серед духовної деградації інтернатної системи, вони як вогники намагаються освітити шлях цим дітям. Ну а з часом, вже дорослі сироти пригадують ці моменти як найкращі зі свого дитинства. 
Є ще інша сторона медалі. Про цю сторону ми час від часу бачимо по телебаченню. Коли вже все виходить з-під контролю і трапляється лихо: побої, гвалтування, насильства, і, навіть, смерть. Проблема існує і доволі серйозна. Діти вже потрапляють до дитячих будинків часом з серйозними психічними розладами, а замість тепла і любові на них чекають знущання. Постійний крик, замахування, обіцянки серйозного покарання, втоптування дитячої особистості в багнюку… І біль та сльози в очах дітей в перемішку з проханням про порятунку. Вони не задоволені заробітною платнею, вони постійно на щось скаржаться, вони постійно звинувачують дітей у брудноті їхніх ген, у алкоголізмі батьків, вони пророкують таке ж саме життя знедоленій малечі… Список можна продовжувати. Ці люди дивом потрапляють до дитячих будинків. Часто вони і освіти не мають необхідної. Ну а хто піде працювати за дві копійки? Правильно, люди з вулиці.  Як результат ми бачимо оті страшні цифри статистики про 90% загублених вже дорослих сирітських душ. 
А спонсори/депутати/меценати продовжують оббивати пороги сиротинцям. З року в рік. І все так наче чудово. Іграшки, дорогі телевізори, відмінний медичний догляд та 6-разове харчування. Така собі казочка з постійно усміхненими дітками. Щоб щось змінити, треба змінити систему. Або просто зруйнувати її. Хоча поки вона приносить прибуток чиновникам, зусиллями одних волонтерів змінити нічого не вдасться. А дітям не місце в дитячих будинках. 
Бережіть себе та своїх дітей!