Лiкар.iнфонд

Лiкар.iнфонд
Home / Реформы и инициативы / Создание эффективной модели... / 20.10.2010. Итоги пресс-конференции по урегулированию ...

20.10.2010. Итоги пресс-конференции по урегулированию критической ситуации с трансплантацией в Украине

 
РЕЙТИНГ: 4088

20 жовтня 2010 року у приміщенні інформаційної агенції «Укрінформ» пройшла Негайна сумісна медично-пацієнтська прес-конференція по регулюванню критичної ситуації з трансплантацією в Україні.

13 серпня 2010 року відбувся арешт провідного трансплантолога України В.Ф.Закордонця та двох лікарів-анестезіологів з Національного інституту хірургії і трансплантології ім. О.О.Шалімова. Лікарям було пред’явлено звинувачення за частиною 2 ст. 149  Кримінального кодексу України і застосовано до них запобіжний захід у вигляді взяття під варту. У зв’язку з великою кількістю суперечливих інформаційних повідомлень з цього приводу у ЗМІ, було вирішено провести спеціальну прес-конференцію, на якій було подано різносторонню інформацію з питань, які стосуються ситуації, що склалася на сьогоднішній день в українській трансплантології загалом та в інституті ім..алімова зокрема.

Перед представниками ЗМІ виступили практикуючі лікарі-трансплантологи з трьох провідних центрів трансплантології України, пацієнт, який першим в Україні переніс операцію з трансплантації серця та пацієнт, який на сьогоднішній день живе без обох нирок і знаходиться у листі очікування на трансплантацію нирки, а також представники громадських організацій, які захищають  права пацієнтів.

Прес-конференція була зібрана з метою:

  1. Звернути увагу громадськості на стан трансплантології як галузі медицини в Україні, роз’яснити її значення у системі охорони здоров’я держави та наочно показати нагальні проблеми галузі і можливі шляхи їх вирішення. Закликати до негайної роботи з реалізації «Резолюції спеціальної Наради громадських організацій та представників державних органів влади з приводу негайного врегулювання здійснення трансплантації в Україні»
  2. Закликати представників ЗМІ до об’єктивності та всебічності при представленні будь-яких матеріалів щодо трансплантації, оскільки кожна фраза, подана через ЗМІ до уваги громадськості, є потужним знаряддям формування суспільної свідомості та розуміння проблематики. Якщо ж говорити про трансплантологію, то тут кожне необачне слово може вартувати життя десяткам і сотням пацієнтів, які практично не мають змоги захистити свої права у відповідь.
  3. Публічно звернутися до відповідних органів влади з проханням розважливо поставитися до вирішення питання щодо необхідного застережного захожу щодо підозрюваних лікарів, враховуючи всі обставини справи та суспільну значущість заарештованих осіб.
  4. Головний трансплантолог МОЗ України Олег Котенко акцентував увагу на тому, що ситуація, яка склалась в Україні у зв'язку з арештами лікарів - трансплантологів з Інституту ім. Шалімова, виявила цілу низку соціальних, законодавчих, правових, фінансових проблем, а також питань організації трансплантаційної служби. Схожі проблеми існують в усій медицині, однак у трансплантології стоять особливо гостро.

О.Котенко окремо звернув увагу на те, що в Україні, згідно чинного законодавства, діє презумпція незгоди, яка означає, що в разі смерті людини її органи можна використати для трансплантації лише в тому разі, якщо вона дала на це прижиттєву згоду або якщо таку згоду дадуть родичі померлої людини.  тобто органи після смерті людини можна забирати лише з її прижиттєвої згоди. Крім того, не відпрацьовано сам механізм отримання такої згоди. "У цьому зв'язку трупна трансплантація в нас "стоїть", - підсумував головний трансплантолог МОЗ.

За його словами, у США діє такий самий закон, але завдяки відпрацюванню чітких механізмів організації всього процесу трансплантації, там немає таких проблем і щороку виконується близько 23 тис. пересадок різних органів, з них близько 18 тис. - трупних і близько 5 тис. - від родинних донорів. Для порівняння: в Україні в 2009 році виконано 125 трансплантацій від живого донора, з них 112 пересадок нирки і  13 - печінки, Перше місце у світі за кількістю трансплантацій посідає Іспанія, де діє презумпція згоди: тут роблять понад 40 пересадок нирок на 100 тис. населення на рік.

В Україні дозволена трансплантація від живого родинного донора, однак українські сім'ї невеликі і не в усіх є підходящі донори. Тому наші хворі вимушені виїздити за кордон, де дозволена трансплантація від живого неродинного донора, - у США, Бельгію, Нідерланди, Ізраїль, Туреччину, - і робити операції там, тим самим вивозячи за кордон значні кошти. За такі ж кошти, при їх раціональному розподіленні, можна було б якісно оновити вітчизняну систему трансплантології, що дозволило б допомагати значно більшій кількості наших громадян. 

Заступник президента Асоціації трансплантологів України, керівник Донецького трансплантаційного центру Віктор Денисов звернув увагу на те, що сьогодні в Україні допомагають приблизно 1% пацієнтів, які потребують пересадки органів. Закон про донорство органів і тканин людини був ухвалений ще у 1999 році, але відсутність країна і суспільство досі не готове до її сприйняття як єдино можливого для когось способу порятунку життя. Тобто суспільство зайшло в глухий кут, де не існує умов ані для нормальної роботи лікарів, ані для порятунку пацієнтів.

Виступали і представники пацієнтської громади: Єдуард Соколов, який є першим українцем, що переніс трансплантацію серця в Україні, і Валерій Кузовик, який наразі живе без жодної нирки, є залежним від процедур гемодіалізу і знаходиться у листі очікування на трансплантацію нирки. Вони наголосили на тому, що трансплантація органів для тисяч людей в Україні є єдиним шансом зберегти життя і закликали усіх зробити все можливе для того, щоб лікарі, які зараз перебувають за гратами, були відпущені на волю (під підписку про невиїзд – якщо того вимагає слідчий процес) і могли повернутися до виконання своїх прямих обов’язків: надання медичної допомоги пацієнтам, які вже зараз знаходяться у важкому стані і потребують негайної трансплантації: до того часу, як закінчиться слідство, ці люди просто не доживуть, якщо лікарів не відпустять до них раніше.

А між іншим, як розповіла виконавчий директор Міжнародної благодійної Фундації «Лікар.інфонд» Лариса Слюнченко, безпосередньо зараз таких пацієнтів у відділенні заарештованого В.Ф. Закордонця вже троє, серед них – двоє дітей, 17-річна Олена і 13-річний Василій та один дорослий чоловік. Усіх їх готували до операції вже цього тижня, їхній стан є вкрай важким і навіть кількаденне зволікання може стати фатальним.

При цьому Лариса Слюнченко наголосила на тому, що організатори прес-конференції ні в якому разі не вважають себе вправі втручатися у слідчий процес. Питання встановлення факту злочину і перевірки його обставин належить виключно до компетенції правоохоронних органів, а вирішення питання щодо необхідних запобіжних заходів – до компетенції суду. «Кожен має займатися своєю справою і не заважати один одному. Ми хочемо тільки одного: щоб всі, хто залучений до цієї справи, розуміли, наскільки багатогранною є проблема. У даному випадку лікарі не існують окремо від пацієнтів. Всі дії стосовно лікарів безпосередньо відбиваються на їхніх пацієнтах. Важливо розуміти, що, поки лікар сидить за гратами і не має можливості працювати, його пацієнти можуть померти, не дочекавшись медичної допомоги. До прийняття рішень у цій справі треба підходити дуже уважно».

Голова правління Всеукраїнської асоціації захисту прав пацієнтів "Здоров'я нації" Валентина Очеретенко підкреслила: основне завдання сьогодні - зробити все, щоб законом були захищені і лікарі, і пацієнти. При цьому вона зауважила, що йдеться про дві категорії пацієнтів - тих, хто чекає на трансплантацію органів, і тих, у кого вилучають ці органи, коли йдеться про живе донорство Пані Очеретенко  зачитала «Резолюцію спеціальної Наради громадських організацій та представників державних органів влади з приводу негайного врегулювання здійснення трансплантації в Україні», прийняту на Першому конгресі із захисту прав пацієнтів України.

Таким чином, на сьогодні ситуація є такою, що необхідно терміново шляхом законодавчих змін створити правове поле, в якому можливість зловживати донорськими органами буде обмежена, а доступ громадян до трансплантації як методу лікування стане вищим.

З метою вирішення цієї проблеми об’єдналися разом і лікарі, і пацієнти, і представники громадських організацій. Нам дуже приємно, що представники ЗМІ не залишились осторонь і відгукнулися на наш заклик разом розібратися у ситуації. Ми готові до конструктивної роботи сподіваємося на плідну співпрацю задля якнайшвидшого і якнайефективнішого досягнення єдиної для нас всіх мети – створення ефективної системи трансплантації органів в Україні, яка слугуватиме для порятунку важко хворим людям і не даватиме можливості для жодного шахрайства у цій сфері.


Довідка.
Трансплантація як метод лікування ряду найтяжчих захворювань застосовується, коли усунення небезпеки для життя або відновлення здоров'я пацієнта іншими методами лікування неможливе. В Україні щорічна потреба у пересадці органів становить: при захворюваннях нирок - 4000 осіб, печінки - 1500 і серця - 1000 осіб. Україна не проводить і 10% від необхідної кількості операцій. На сьогодні в нашій державі існує 6 центрів трансплантації, які забезпечують виконання менше 10% необхідних трансплантацій громадянам України.