Комунальний заклад Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницький ліцей-інтернат» | |
Киевская | |
Переяслав-Хмельницький | |
Грушевського 49 |
|
(04567)5-13-25, 5-18-51 | |
(04567)5-53-25, 5-16-64 | |
Козій Василь Васильович |
|
Слюнченко Лариса |
|
097 000 3000 | |
imalarisa@gmail.com | |
Цьому навчально–виховному закладу на початку листопада 2010 року виповнюється 50 років.
-
В закладі станом на 29 вересня 2010 року навчаються 149 дітей соціально незахищених категорій сімей міста Переяслава-Хмельницького, Київщини та сусідніх областей (з них 29 сиріт). Діти навчаються поглибленому вивченню певних дисциплін:
8 клас – музично-філологічний профіль;
9 клас – поглиблений курс вивчення математики;
10 клас – навчання проводиться за загальноосвітньою програмою;
11 клас – математичний профіль, суспільно-гуманітарний профіль, музично-філологічний профіль.
Учні сирітського статусу та з інших регіонів забезпечуються гуртожитком, 4-х разовим харчуванням. Під час навчання діти, що виховуються у сім'ях із складним матеріальним положенням, мають право на надання соціальної допомоги згідно статуту закладу. Надається медичне обслуговування, а також по можливості здійснюється літнє оздоровлення. На базі ліцею-інтернату діє 10 творчих об’єднань та спортивних секцій.
Але навчальним процесом не вдається повністю вирішити соціальні питання дітей. З метою підготовки вихованців інтернату до самостійного життя заключено Договір про співпрацю між Переяслав-Хмельницьким міським центром соціальних служб для сімї, дітей та молоді та створено при міському центрі СССДМ службу соціалізації та адаптації вихованців інтернатних закладів.
Метою діяльності служби є підготовка вихованців інтернатного закладу до подальшого життя після закінчення інтернатного закладу, допомога у набутті навичок самостійного життя у громаді, формування відповідальностей дорослої людини, попередження негативних явищ, підготовка до виконання відповідних соціальних функцій у суспільстві, повернення із закладу до біологічної родини, відновлення втрачених соціальних зв’язків.
Соціальна робота здійснюється шляхом: проведення бесід, екскурсій з метою патріотичного виховання та розвитку пізнавальних якостей, зустрічей з цікавими людьми, консультувань, тестувань, тренінгів, відеолекторіїв, семінарів; надання психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, соціально-побутових, юридичних послуг; проведення інформаційно-просвітницьких навчальних та реабілітаційних заходів та здійснення соціального супроводу (за потребою).
Заклад потребує вуличного спортивного майданчика, волейбольної, баскетбольної, тенісної площадок, які на даний час відсутні.
Личные впечатления от знакомства.
Меня с этим заведением и директором познакомил мой давний товарищ, говорит, поедь, посмотри, будешь приятно удивлена. И правда, когда мы с коллегами и партнерами в первый раз приехали, я была … нет, не удивлена…я была очень рада тому, что увидела. Василий Васильевич, директор заведения, строгий, хозяйственный. Слушаешь его подробный рассказ о том, как он начинал работать, ходишь с ним по коридорам и понимаешь – это не место работы для него, это – его второй дом. Все без спешки, все с толком, все по–хозяйски.
Поразило его откровение. Когда он приступал к обязанностям в 98 году, он нашел на полках директорского кабинета фото-книгу, подарок итальянских гостей – фотографов. Там были фото разрушенного здания, детей в лохмотьях, столовки, именно «столовки»… фотография, где дети окружили гостя – спонсора, бросающего в толпу конфеты были настолько шокирующими и унизительными, но настолько истинно показывали состояние интерснатских детей, что с этим его сердце, сердце отца двух детей, мужа, хозяина, не могло смириться.
Он начал работать, договорился о поставках хлеба, не смотря на долги перед комбинатом, за год выплатил долг в 90 000 гривен. Ему удалось справиться с кражами, дедовщиной, детскими и далеко не детскими бунтами против новых порядков. Вместе им удалось приучить детей мыться в новых душевых, поддерживать порядок. Он сменил много сотрудников, запретил пить на работе мужчинам, и работал, работал, работал.
Сейчас он гордо показывает отремонтированные корпуса, новую котельную, аналогов которой нет в городе (!!!). Дорого, но шаг был вынужденный. Город выставлял такие счета за отопление и горячую воду, что нужно было что–то делать. И сделали. В прошлом октябре запустили – на радость всем и зависть некоторым )))
Смотришь и понимаешь – это большая семья. Приятно было видеть, что городская служба молодежи так активно поддерживает все стремления администрации заведения. Только вместе можно добиться успеха. Валентина Губенко так искренне нам рассказывала о трудностях и достижениях выпускников… Очень приятно видеть такую слаженную работу.
Впечатлений еще много, но все это к чему. Часто спонсоры видят, что многого уже добились, нищеты нет, потолки не текут и есть что кушать, и начинают искать тех, кто гол, бос, нищ… это тоже верно, но нельзя переставать поддерживать тех, кто своим трудом добился таких результатов.
Здесь еще много задач – нужно оборудовать тир, построить спортивную уличную площадку, облагородить парк, поставить забор, чтобы оградиться от городских вандалов. Им нужна помощь и своими достижениями они лишь доказывают – мы умеем грамотно распоряжаться средствами и работаем на результат – лучшее для наших детей.